привет, мне 25, я купил себе плащ.
я спасу этот мир, а потом ты мне дашь.

карочє, про наболіле.
я ходжу в магаз без брів і в спортивках, угу. і може я і не вправі зачіпати такі речі, навіть, якщо цього ніхто і не читатиме тут, але..

ЙОПЖЕШТВОЮМАТЬ, якщо ти ахуєнна дєвка, лєді з останнім айфоном чи щойно вийшла з машини чоловіка, повинна ж ти у цьому житті усвідомлювати, що коли на тобі чорні босоніжки, то, СУКА, до них не потрібна коричнева сумка і навпаки!

ну от нічого мене так не виводить в світі, як це. якого чорта ви гуглите “який макіяж підійде до карих очей, зелених, бла бля, які кольри блондинкам, які брюнеткам, яку, курва, стрижка до овального лиця, триста годин витрачаєте на підбирання кольору лаку до кофтинки.. ну ЧОМУУуууу ви взуваєте чорне взуття до коричневої сумки, ЧОМУУуууу ви не купуєте, стєрва, коричневого взуття до коричневої сумки?! чорне взуття і коричнева сумка - це як запивати устриці “портвейном 777”, як не побрити ноги, йдучи на побачення із марком уолбергом, як їхати в маршрутці на конкурс ” міс всесвіт”. о боже, чому ви це робите?

один раз я щиро розплакалась.
коли сказала, що я все закінчила,
все, що від мене могло вимагатись життям чи батьками:
школу, коледж, універ.
я нікого не знайшла і всіх розгубила.
всі себе вдосконалюють,
я не дуже то.
я люблю їжу в макдоналдсі,
не брешіть, всі люблять мак.
моя улюблена страва (не повірите) - чіпси!
я люблю гопніків, які визнають, що вони гопнікі.
мені шкода, що помер мітч лакер,
він був гарний, у нього ямочки на щоках.
всім на весілля батьки дарують квартири чи машини,
а я надто тупа, аби колись навчитись водити авто.
мені самотньо ходити по магазинам самій,
не те що дівчатам з реклам олвейс.
доречі, олвейс - найжахливіші в світі прокладки, чесно, хєрня.
я хочу сісти з старим другом за одну парту,
я що, не можу хотіти з кимось поряд сісти?
хочу купити пачку аркушів а4
і писати те, чого я хотіла б і могла досягти в житті.
але звичайно заб’ю і не писатиму.

2007

куди тікає те, із чого ми виростаємо? де тепер те, від чого тікаємо ми? з яко регулярністю ми міняємо “нутрощі”?
хто тепер любить ті обличчя хлопчиків, поцятковані пірсингом? хто стрибає з Харчишиним в джинсах-лосінах? чиї зап’ястя в фєнєчьках намокають в морі і повільно заніч сохнуть на матрасах на горищах?
я більше не фотографуюсь голою, не з’являюсь без мейку, не п’ю дешеве пиво. що наступним мої “НЕ” з’їдять з моєї серединки?